I'm not a robot

CAPTCHA

Privacy - Terms

reCAPTCHA v4
Link




















I'm not a robot

CAPTCHA

Privacy - Terms

reCAPTCHA v4
Link



















Open text

От автора: Стаття опублікована в збірнику "Формування ринкової економіки в Україні" Волошина О.Є. Львівський Університет Внутрішніх СправМагістр факультету «Практичної психології», м.Львів. Духовність та сімейні конфлікти На сьогоднішній день дослідження сімейних стосунків, вивчення чоловічих та жіночих поглядів на те, якими вони повинні бути, є дуже актуальним у сьогоднішньому суспільстві, де відсоток одружень у віці 18-35 рр. практично дорівнює відсотку розлучень. На це впливають дуже багато різних факторів, таких як, небажання чути один одного, невміння спілкуватись та конструктивно вирішувати конфлікти, що виникають, різні погляди на ті чи інші речі, в тому числі і релігійні. Конфлікт – це обов’язкова частина нашого життя. Конфлікт дуже часто є банальним накопиченням особистого незадоволення, напруги, своєрідним сигналом, що далі так жити більше не можна.Сімейний конфлікт – це різке загострення суперечностей двох членів сім’ї, їх боротьба між собою, відстоювання своєї думки у процесі розв’язання певної проблеми, яка є особистісно значимою для кожного учасника сімейного конфлікту. З мого власного досвіду та з власних спостережень за великою кількістю сімей, можу сказати, що в більшості випадків жінки мовчать, та не обговорюють зі своїми чоловіками те, що їх не задовольняє у стосунках. З роками це незадоволення лише посилюється. І коли все ж таки про це намагаються сказати, то зустрічають нерозуміння. Та це і не дивно, адже у іншої половини виникає запитання «…чому до сих пір тебе усе влаштовувало?» І як продовження сімейного конфлікту може стати сімейна криза, що тлумачиться, як стан сімейної системи з порушенням гомеостатичних процесів, які у свою чергу ведуть до зміни звичних способів функціонування сім’ї та неможливості подолати нові ситуації, використовуючи лише старі моделі поведінки та досвід, який був негативним. Існують дві потенційні лінії подальшого розвитку сім’ї у сімейній кризі:1.Подружжя може піти деструктивним шляхом, який приведе до порушення сімейних відносин.2. Конструктивним, який у свою чергу служить своєрідною можливістю переходу сім’ї на новий рівень функціонування.Розуміння шлюбу чоловіком та жінкою дуже різняться. Саме тому, подібні гендерні розбіжності та невідповідності між подружжям призводять до виникнення різного роду сімейних конфліктів. Гендерні особливості сприйняття шлюбу й, відповідно, сімейних ролей та очікувань у ньому, на думку І. С. Конта, напряму пов’язані з чоловічим та жіночим Я - образом, Я -концепцією. Вчений стверджував, що чоловічий Я - образ складається здебільшого з інформації про значення Я у трудових, ділових, професійних, спортивних та інтимних сферах. Молоді чоловіки здатні переоцінювати свої здібності, чи то на рахунок положення у групі, чи особистих здібностей. Завищена самооцінка допомагає чоловікам відповідати стереотипу маскулінності. А молоді жінки у Я - образі відображають здебільшого те, наскільки вони привабливі. Жіноча самооцінка здебільшого є досить скромною та реалістичною.Дослідження Т. В. Андреєвої, наводять цікаві фактори моделювання чоловічого Я - образу здебільшого у сферах : «робота», «любов», «пізнання», та одночасно ігноруючи сферу, що пов’язана з сімейними ролями. Натомість жіночий Я - образ здебільшого формується навколо сфер : «любов», «сім’я», «діти», «матеріально забезпечене життя». У. Харлі виділяє кілька основних очікувань у відносинах до партнера. У чоловіків це – статеве задоволення, супутниця для відпочинку, приваблива дружина, ведення домашнього побуту або моральна підтримка. А у жінок це – ніжність або атмосфера романтизму, піклування, можливість поговорити, чесність та відкритість, фінансова підтримка, відданість чоловіка сім’ї або виконання ним батьківських обов’язків. На думку дослідника часто невдачі молодих чоловіків та жінок у побудові сім’ї обумовлені просто незнанням потреб один одного.Процесс розподілу сімейних ролей та обов’язків є дуже болючим та конфліктним. Зазвичай, молоді чоловіки, вступаючи у шлюб, вже володіють певним уявленням про сімейну роль своєї дружини, як господині, годувальниці, прибиральниці, няньки для дітей, постійної коханки, а ще й до цього – соціально активної працівниці. Щодо жінок, то у більшості випадків, вони є прихильницями егалітарного типу розподілу ролей у сім’ї, при якій ці самі сімейні ролі діляться між чоловіком та дружиною порівну, чи по складності, або по можливості виконання. Велика кількість вчених стверджує, що саме вплив гендерних стереотипів закріплення соціальних ролей за певною статтю, веде до виникнення рольових конфліктів, як внутрішньоособистісних, так і на міжособистісному рівні.За методикою дослідження способів взаємодії чоловіка та дружини у конфліктних ситуаціях К. Томаса, розрізняють наступні моделі : пристосування, конкуренція, компроміс, уникнення, співпраця. Лише співпраця є ситуацією, коли обидві сторони будуть у виграші.Наступним кроком у вивченні сімейних конфліктів, стане детальний розгляд причин, через які виникають вище згадані конфлікти. Основні причини сімейних конфліктів:психо-сексуальна несумісність подружжя;неповага одного партнера до почуття гідності іншого;незадоволені потреби в позитивних емоціях (відсутність турботи, уваги, любові, ласки, розуміння);пристрасть одного партнера до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, азартні ігри, фінансові витрати лише на себе);розбіжності в стилі відпочинку;незадоволення потреби у взаємодопомозі по догляду за дітьми, по веденню домашнього господарства.На конфліктність сімейної пари впливають також і перші два кризові періоди в розвитку сім’ї, котрі зазнає кожне подружжя. Серед них виділяють перший рік подружнього життя, який характеризується пристосуванням один до одного, адаптацією, коли двоє людей починають сприймати себе як «Ми». Другий кризовий період наступає тоді, коли з’являється дитина. І саме в цей період життя, чоловік повинен забезпечити своїй родині почуття безпеки. Дуже часто стається так, що ці дві кризи накладаються одна на одну, і тоді подружній парі, яка не готова була до таких подій у своєму житті, доводиться нелегко.Окрім того важливим фактором є те, що молоді люди, які вирішили створити сім ю, практично нічого не знають про те, як правильно будувати стосунки та планувати сім ю. Це пов’язано з тим, що в Україні практично не проводяться інформаційні та навчальні заходи на тему планування сім ї. Уже перед одруженням таку роботу проводять Духовні Наставники, але нажаль цього недостатньо. І сьогодні дуже гостро стоїть питання сімейних стосунків, і як ніколи про це потрібно говорити на усіх рівнях, як Держави, освіти так і Церкви. Адже наше майбутнє покоління у наших руках сьогодні, і яким воно буде залежить лише від нас. Таку освітню роботу повинні проводити і психологи, ще до створення сім ї. В роботі уже з подружньою парою важливо зацікавити чоловіка та дружину у більш глибокому розкритті їх сімейного (а також особистісного) непорозуміння. Загальне озвучування проблеми допоможе переосмислити мотиви конфлікту. Початкова діагностична стадія заключається у визначенні необхідності консультування і прогноз впливу на родину. Для початкової діагностики подружнього конфлікту рекомендується використовувати методику аналізу конфліктної ситуації (МАКС). Дана діагностична стадія може включати описовий, прогностичний, структурний, динамічний, генетичний та структурний рівні. Обов’язковим елементом для подальшої психотерапевтичної роботи є встановлення психотерапевтичного контакту, а також представлення внутрішньої картини конфлікту хоча б одного із подружжя.Другим етапом є відновлення подружніх відносин. Тут дуже важливим є зниження психологічної напруги клієнтів та отримання нового досвіду у побудові стосунків.Практикуючий сімейний психотерапевт повинен контролювати підтекст своїх висловів аби не стати на сторону одного із подружжя, не перетворитися на своєрідного “союзника” одному з пари та “противника” для іншого.Дуже частою помилкою сімейних психотерапевнів, особливо починаючих, є мимовільне повчання подружньої пари. Не потрібно давати поради. Молоді люди самі в змозі вирішити всі конфлікти, що виникли між ними, і треба давати їм право обирати як саме вони це зроблять, не осуджуючи їх.Також важливим елементом сімейного консультування є дотримання конфіденційності (особливо, якщо питання стосується інтимних сфер життя людини), анонімності, делікатності, поваги до внутрішньо-сімейних традицій, звичок, уставів. Діагностика структури сім’ї може проводитися за допомогою ряду тестів та опитників (“Шкала сімейної адаптації та цілісності (FACES-3)”, “Сімейні ролі”, “Сімейна соціограма”, системний сімейний тест Геринга (FAST), а також за допомогою проективної методики “Малюнок сім’ї”. При дослідженні сімейної історії допоможе генограма та геносоціограма. Якщо ж дослідник кладе перед собою ціль провести діагностику подружніх взаємовідносин, то йому на допомогу прийдуть наступні опитники: “Задоволеність шлюбом”, “Рольові очікування у шлюбі”, “Шкала любові та симпатії”, метод діагностики міжособистісних відносин, методика “Мій лист про партнера”, тест Томаса, тощо. Існує ще безліч тестів та методик, що застосовуються у різних ситуаційних періодах, життєвих етапах сім’ї, при різних сімейних кризах. Все вищезгадане неабияк допоможе не тільки самим учасникам сімейних конфліктів – молодим людям, які перебувають у шлюбі, а й починаючим сімейним психотерапевтам, психологам та соціальним педагогам, які у своїй роботі так чи інакше стикаються із сімейними конфліктами.

posts



91976516
97302953
91537558
95308141
23307921